Пошук по сайту

Ґершон звик жити, не замислюючись, добре він чинить чи погано. Йому до всіх було байдуже, крім самого себе. Як собака струшує шерсть, коли линяє, Ґершон струшував з себе помилки й нерозсудливі вчинки. Щоп’ятниці він брався за мітлу й змітав їх до льоху. А раз на рік, у Рош га-Шана, Ґершон набивав ними величезний мішок, тяг його до моря і скидав у воду. Втім, позбутися власних помилок не так вже й легко. За все доводиться платити — і незабаром Ґершон у цьому переконається.